вівторок, 31 січня 2023 р.

Психологія для всіх



*****************************************************************************************************

Чи збирають «гроші на штори» та чи залишають «на другий рік»? 8 вражаючих фактів про швейцарські школи, яких ви не знали 🇨🇭😲 Ділимось цікавезним дописом Наталії Дехтієвської 👏
«Школи у Швейцарії. Загалом розповім про німецькомовний кантон Тургау. Загалом у Швейцарії 26 кантонів і дуже часто кожен регіон має власні закони, Конституцію, правила. Тому описую особливості шкільної освіти в Тургау, так як в інших кантонах вони можуть відрізнятися.
Факт 1⃣, який мене приємно вразив
Всі учні 15-16 років заробляють гроші та відвідують школу лише раз на тиждень! І це повсякденна реальність всіх школярів, а не виняток. Тобто чотири дні на тиждень в урочний час учень йде працювати — це його оплачувана практика, і лише один день вчиться. Це теорія, яка є потрібною для обраної професії. Працювати діти можуть з 10 класу, навчаючись у старшій школі. Але готуються до цього з середньої школи.
Факт 2⃣
У 8-9 класі діють так звані робочі тижні «Lehre», які полягають в екскурсіях у найрізноманітніші місця міста: магазини, пекарні, на пошту, фабрики, в аптеки, на будівництво, в перукарні. Тобто всюди, де є робочі місця. Діти придивляються та мають можливість за 2 роки обрати власну професію.
Факт 3⃣
У швейцарських школярів до 10-11 класу немає екзаменів. Після закінчення 6 класу (початкової школи) відбувається співбесіда вчителя із учнем та його батьками, які самі оцінюють рівень дитини та аргументують його. Вчитель висловлює свою думку та визначає рівень середньої школи (G - нижчий та E - вищий). Якщо батьки не згодні, учні перескладають тест. Ніхто нікого не змушує вчитися, навчання легке та цікаве, багато практики, походи в ліс, гори, на ковзани, в зоопарк, басейн, шоколадні фабрики. І це все під час уроків і безоплатно. Див. наступний факт.
Факт 4⃣
Тут на штори гроші не збирають. Освіта є безкоштовною і не лише для українців, а для всіх. Тут готівка не «гуляє», на подарунки вчителям, адміністрації школи також не прийнято здавати гроші, батьківських комітетів не було і немає. Але от штрафи у школі є! Наприклад, якщо учень не здав вчасно книгу в бібліотеку, то мусить за це платити. Я вже маю такий досвід і платила штрафи — по 7 франків. Чим довше не здаєш книгу — зростає такса. До речі, відмовитися від бібліотеки діти не мають права і мусять час від часу брати книги, між іншим, відвідують бібліотеку під час уроків. Взагалі школяра в Швейцарії виховують відповідальною та самостійною особистістю. Про самостійність наступне твердження.
Факт 5⃣
Діти в школу та дитсадок ходять без супроводу дорослих. Вони як маленькі курчата помаленьку мандрують до освітніх місць. Спочатку мені дивно було спостерігати, як вони самостійно переходять дорогу, але згодом звикла. Тим паче водії в Швейцарії ввічливі та зупиняються біля пішохідного переходу навіть тоді, коли ви ще не підійшли до нього. До того ж усі діти в яскравих жилетах жовтого (школярі) та помаранчевого (дитсадківці) кольорів, тому їх добре видно навіть у сутінках.
Факт 6⃣
З дітьми постійно спілкуються психологи, які працююють у напрямку від вирішення простих питань особистого характеру до допомоги в обранні майбутньої професії.
Факт 7⃣
Діти, які не встигають опанувати шкільну програму, залишаються на 2 рік навчанння. І нічого ганебного в тому немає. Культури травити та булити тут не спостерігаю. Ще один варіант - деякі учні переходять до так званих маленьких класів, де вчиться невелика кількість дітей, які слабкі у навчанні.
Факт 8⃣
У швейцарській школі впродовж року 5 разів канікули. Найдовші з яких — літні, але вони тривають всього 5 тижнів, а не 3 місяці, як в Україні.
Ну і наостанок: школу пропускати без поважних причин (навіть дітям початкової школи) не можна. Впродовж навчального року прогуляти можна лише 2 дні, про що потрібно заздалегідь повідомити вчителя. Звісно, якщо дитина хворіє, можна просто подзвонити, навіть довідки не вимагається. Адже тут все на довірі. Але якщо,наприклад, сусіди побачать «хвору» дитину на прогулянці, гуртом повідомлять куди треба. Але це вже інша історія...»




**********************************************************************************************************
Цікавий прийом для вчителів
Сьогодні спробувала один прийом!
Поки учень виходив до дошки і писав розв’язок завдання, я сіла на його місце і почала оформлювати цей розв’язок у зошиті школяра. Пам’ятаю постійне запитання від учнів: «А мені переписувати те, що я написав на дошці?». І моя відповідь завжди була: «Ні». Але деякі школярі все одно переписували, щоб був зразок розв’язку.
З одного боку, школярам було весело, що я писала в їх зошиті: намагалася це робити красивим почерком, якщо потрібно, малювала схему до задачі. Діти поверталися за свою парту, і в них в зошиті є і схема, і рішення. З іншого боку, якщо це зробити системою, то батьки можуть зрозуміти, що якщо в дитини в зошиті запис зроблено вчителем, то школяр був активним на уроці.
Я зрозуміла: хоч би що я не робила на уроці, треба відчувати дітей і використовувати лише ті прийоми, які учнів чіпляють, а не які чіпляють мої амбіції.
#ОсвітянськіРодзинкиНімеччини1.  

Нова небезпечна субкультура: хто такі ПВК «Редан», звідки вони в Україні та що з ними не так

 https://naurok.com.ua/post/nova-nebezpechna-subkultura-hto-taki-pvk-redan-zvidki-voni-v-ukra-ni-ta-scho-z-nimi-ne-tak

Вчителі. Професійне вигорання.Ознаки, причини, наслідки.

Понад половина вчителів України відчувають професійне вигорання, свідчить дослідження громадської організації GoGlobal.

Освітянам важливо дбати не тільки про фізичний стан, а і про психологічний. Адже учні зчитують їхні емоції, поведінку, жести й від цього часом залежить мотивація до навчання самих дітей.

Професійне вигорання серед освітян може проявлятися від пасивності до роздратованості. Такі ознаки помічала серед своїх колег директорка київської гімназії Катерина Спітковська. За її словами, у працівників може наставати апатія, вони починають працювати механічно, без задоволення. Обов’язки стають більше тягарем, ніж мотивацією.

Особисто для мене найбільшою ознакою вигорання є пасивність. Бо коли ми ще проявляємо якісь емоції, це означає, що ми ще боремося всередині. Але коли вже байдуже на все, то часом це призводить навіть до рішення піти з професії, — розповіла директорка.

Очільниця закладу освіти визначилася, що призводить до стану професійного вигорання.

Причини вигорання:

  • велике навантаження на вчителів (змішане навчання в денну та вечірню зміни, робота щосуботи) та багато викликів, до яких потрібно швидко пристосовуватися (пандемія Covid-19, дистанційне навчання, повномасштабне вторгнення);

  • бажання постійно щось наздогнати, забуваючи про відпочинок.

Ми всі біжимо на великій швидкості. Іноді навіть не просто, щоб наздогнати щось, а й вирватися вперед, вийти зі складної ситуації й водночас вдосконалитися. У цій гонитві немає часу на відновлення, — пояснює Спітковська.

  • висока вимогливість суспільства.

Звісно, зараз усе більше людей усвідомлюють, якою складною є професія вчителя. Але є і ті, які висловлюють своє невдоволення. От ти біжиш, а тобі дорогою кажуть «ти ні на що не здатен», «ти нічого не можеш»… Тож потім настає момент, коли починаєш думати, а куди я біжу? Де в цьому всьому я? — зауважила директорка.

Як розпізнати професійне вигорання:

  • відчуття нестачі енергії в професійній сфері;

  • відсутність бажання йти на роботу, генерувати креативні ідеї;

  • бажання відсторонитися від колективу, учнів тощо;

  • ігнорування, відкладання робочих завдань або навпаки постійні думки про роботу тощо.

Психологи наголошують, що важливо дбати про власний емоційний стан, адже запобігти вигоранню значно легше, ніж боротися з ним.

Нагадаємо, українські освітяни під час війни мусять постійно перебувати в тонусі. Адже вони не тільки забезпечують якісне надання знань, але ще й несуть шалене емоційне навантаження через відповідальність за життя та безпеку кожного свого учня чи вихованця. Як і багатьох, рік постійного навантаження надзвичайно виснажує.

Джерело nus.org.ua

********************************************************************************
Матюки І НАСЛІДКИ
У медичній практиці відомо таке явище: при паралічі, при повній втраті мови, коли людина не може вимовити ні «так», ані «ні», вона може, тим не меншше, абсолютно вільно вимовляти цілі вирази, що складаються виключно з матів. Явище на перший погляд дуже дивне, але говорить воно багато про що. Виходить, що так званий "мат" проходить по зовсім іншим нервовим ланцюжках, ніж вся інша нормальна мова.
Один з професорів прийшов до висновку, що слова, які ми називаємо матюками, походять від язичницьких заклинань, які спрямовані на те, щоб зруйнувати людський рід, накликати безпліддя на націю. Недарма, всі ці слова так чи інакше пов'язані з дітородними органами чоловіків і жінок. Матюки виступають у слов'ян у функції прокляття.
Решта матюки - це імена язичницьких богів, тобто бісів. Людина, яка вимовляє такі слова, автоматично закликає бісів на себе, своїх дітей і свій рід. Не випадково в філології це явище називається інфернальною лексикою. «Інфернальний» означає «пекельний, з пекла».
Матірна лайка, безсумнівно, має ті ж язичницькі, окультні коріння, але її метою було закляття ворога. Матірна лайка і є вираз агресії, загрози. А якщо більш глибоко, то це прокляття, яке людина насилає на того, кого він «криє», має на меті вразити (закласти) ворога в саме «серце» його життєвої сили: проклинається материнство, животворне чоловіче начало і все, що з ними пов'язане. Таке прокляття - жертва сатані, причому в жертву приносяться і той, кого лають, і той, хто лається.
Можливо, хтось не вживає "брудних" слів. А як на рахунок "блін", "йолки-палки", та інше ....? .. Це - сурогат матірних виразів. Промовляючи їх, ви далеко не втекли від матірщини.
* * *
Доведено, що всі матюки походять від сакральних назв богів, які мали неймовірну силу. Мат - це слова сили, що несе жахливу руйнівну енергетику (вона, вбиваючи, діє на людину на рівні ДНК, особливо на дітей і жінок).
* * *
Матом, як потужним магічним знаряддям, досі користуються неоязичники і сатаністи при здійсненні чорних літургій.
* * *
З матюками пов'язано ще одне цікаве спостереження. У тих країнах, в національних мовах яких, відсутні лайки, що вказують на дітородні органи, не виявлені захворювання Дауна та ДЦП.
Богу по-справжньому огидно, коли ми вимовляємо слова-заклинання бісів! Ось чому, в стародавній Юдеї, до перестороги проти лихослів'я ставилися настільки серйозно, що навіть до цього часу в єврейських сім'ях заборонено чути брудну лайку. Прислів'я говорить: «Від гнилого серця і гнилі слова». Коли серце людське розбещене, то гнилі погані слова з'являються як ознаки духовного розкладання.
Апостол Павло попереджав, що вживання поганих слів руйнує не тільки земне життя людини, але закриває двері до вічного життя, адже людина народжується не тільки для тимчасового існування, а перш за все для Вічності: «лихослівники Царства Божого не успадкують». (1Коринтян 6:10).
Мат опоганює людину, вбиває її душу. У компанії матюкальників виникає помилковий сором сказати щире, добре слово.
Така компанія не тільки глумиться над словами «любов», «краса», «добро», «милосердя», «співчуття», але вона припиняє саму можливість відкритого, чистого погляду. І як наслідок: виродження інституту сім'ї, народження хворих дітей, розкладання суспільства через знищення моральних принципів.
БЕРЕЖИ СЕБЕ І БЛИЗЬКИХ !!!
May be an image of 1 person and text





























1.  https://youtu.be/7ssrwNnDOG8  Вчитель - зона комфорту дитини.

********************************************************************************
Права вчителів відновлено
Сьогоднішню дату в календарях шкільні педагоги можуть сміливо обвести червоним кружечком, адже ганебній дискримінації вчителів за віком покладено край.
Мене це особливо радує, бо я багато разів писав про неконституційність та безпідставність переведення педагогів-пенсіонерів на контракти, сперечався з пані Маніленко, вебінари якої з цього питання тиражувались та багатьма сприймалися як прямий дороговказ. На жаль, більшість юристів ділилися порадами, як позбавити педагогів постійного місця роботи, і лише одиниці докладали зусиль, щоб захистити вчителів та їхні права. Ну і профспілки, як завжди, сором’язливо мовчали.
І от сьогодні Конституційний Суд визнав неконституційним припис закону "Про повну загальну середню освіту", який передбачає можливість учителям-пенсіонерам працювати виключно на умовах строкових трудових договорів. На думку суду, ця норма закону порушує принцип рівності між учителями.
Абзац третій частини другої статті 22 закону "Про повну загальну середню освіту" суд визнав таким, що не відповідає Конституції України". А це означає, що від сьогодні немає жодних підстав розривати безстрокові трудові договори зі шкільними педагогами та погіршувати їх умови праці.
Щиро вдячний тим керівникам закладів освіти-однодумцям, які зберігали кадри, не принижували своїх педагогів. І таких керівників немало.
Однак, попереду багато питань, які необхідно вирішити. Зокрема, як поновитись на роботі тим педагогам, які спочатку були переведені на строкові контракти, а потім звільнені? Як повернутись на безстрокові договори зі строкових тим, кого перевели на строкові договори? Закон не має зворотної сили, а, отже, це можливо виключно за доброї волі керівників закладів освіти.
Отже, справедливість є і за неї треба боротися.
May be an image of 1 person


*********************************************************************************

Останнє сальто: повчальна історія про те, як важливо в житті вчасно казати “ні”
Одного гімнаста змусили вийти на арену, щоб він зробив ще раз своє коронне сальто. Гімнаст втомився. Він відмінно виступив, публіка аплодувала! Ось імпресаріо і вблагав, майже змусив гімнаста зробити ще одне сальто… Всього одне…. Виходь і зроби це чудове сальто під куполом цирку.
Гімнаст впав і розбився на смерть. Знайома історія, дуже сумна.
Коли у нас всі сили витрачені, коли ми мріємо тільки про те, що зараз приймемо ванну і ляжемо, або просто стиснемось в грудочку і полежимо, сядемо, відпочинемо, ось зараз, зараз! Нам це так потрібно! Ми так втомилися! – нас просять зробити ще одне сальто.
І можна зрозуміти людей; їм це потрібно! Саме зараз потрібно, щоб ми встали і зробили те, що вони просять. Наполягають навіть. Ну будь ласка, ну знайдіть час і сили для мене!
Сядьте за кермо і приїжджайте мене зустріти. Прийміть ще одного пацієнта, людина хоче саме до вас, а це мій хороший знайомий. Я йому обіцяв, що ви його приймете! Вийдіть на роботу у вихідний, відкладіть відпустку, я розумію, що ви стомилися, але без вас не впоратися!
Ще одне сальто, будь ласка!
І ось… скільки людей, яких доконав серцевий напад, або які потрапили в аварію, отримали травми, захворіли депресією, – майже всі вони були жертвами “останнього сальто”. Найприкріше, що без допомоги цих людей цілком могли обійтися. Ніхто не гинув без цього сальто. Ні пожежі не було, ні загрози здоров’ю, ні війни… Нічого такого.
Ну хто постраждав би, якби гімнаст відпочив і відновив сили? Хто загинув би, якби бухгалтер не працював би в суботу? Хто б помер, якби викликав таксі з вокзалу, а не чекав вас в якості таксиста? Ну, не зварили суп для сім’ї, тому що страшно втомилися. Не відмили до блиску унітаз, вибачте. Не відвідали родичів літніх сьогодні, а відвідали завтра?
Не примушуйте себе робити останнє сальто просто тому, що цього комусь хочеться. Або ваш внутрішній імпресаріо вас примушує.
Якщо немає сил – відмовтеся. Тому що наслідки бувають дуже сумними. А публіка піде дивитися на іншого гімнаста. Або на нового клоуна…
© Ганна Кір’янова
May be an illustration

87

о Немає коментарів:
Мітки:
Підписатися на: Дописи (Atom)