Моя поетична творчість

1. https://www.facebook.com/NMLUmuseumlit/posts/pfbid02nQ9JZyBgMmUKw6ztKR5PUXZwhK7nysMnND5J7xVk8gCaLQibaCqeBnf8TwpbFHNSl Публікація на сайті Національного інституту літератури України. Марафон "Наші музи не мовчать! Разом до Перемоги". 24.01.23 року

💓Національний музей літератури України

etoSnsdpor8703l70mm50h51u13cuu0ua354260u13h8528775i782a07cc8  · 

Поетичний марафон «Наші музи не мовчать! Разом до Перемоги!»

ЛЮБОВ СКОРОБАГАТЬКО (Нагорна)

учитель української мови та літератури. Проживає в мальовничому селі на Чернігівщині.

«Вірші пишу давно. Особливо активно почала писати з 2012 року. Маю публікації в двох колективних альманахах, що були видані в м. Хмельницькому у видавництві Лілії Стасюк. Маю намір видати власну збірку поезій»

***

ПЕРЕБУДЕМО, ПЕРЕТЕРПИМО, ПЕРЕМОЖЕМО!

За законами фізики чи математики?

За законами Всесвіту чи сатани?

Долі вершить старий маразматик,

І ніхто не в змозі його зупинить...

Він вмивається кров'ю, впивається дикістю,

Безголів'ям і тупістю страшної орди,

Що на світ весь прославилась підлістю,

Не принісши нічого ж бо, окрім біди.

Не спиняється і не кається,

Видно, душу продав сатані.

Підкріпити орду ще старається,

Й знову кидає тисячі в м'ясорубку війни.

А ті тисячі – наче покручі,

П'яні бездарі йдуть вперед.

Душі гублять вони "за отєчество",

Й самі вірять у той дикий "бред".

П'яні курки, що звуться їх матері,

Проводжають з усмішкою чад.

Я дивуюся – чи вже світ здурів? –

Не чекають дітей вже назад...

А чекають вони білу "Ладушку"

Та гнилий продуктовий набір.

У них тупості – навіть в надлишку,

Затуманив їм розум страшний отой звір.

А звір кидає в пекло знов тисячі,

Щоб гординю свою вдовольнить.

Бо такого "добра" ще там вистачить,

На століття, на кілька століть.

Але ні! Захлинеться він чорною кров'ю!

А ми вийдемо гордо з страшної війни!

Бо живемо ми вірою й мовою,

З нами – Бог, з ними – тінь сатани!

Ми воскресли давно, не зламати нас!

Здохне ворог, загине в полоні пітьми!

Дух свободи і волі ще в душах не згас,

Ми своєї країни і доньки, й сини!

Згинуть покручі, кануть тисячі!

Розпадеться імперія зла!

Нас не вбить – силу предків покличемо,

Україна моя сотні літ вже була!

Буде жити в віках пам'ять страчених,

Не забути ніколи нам подвигів їх.

Але ворогу ми сотні літ не пробачимо.

Не пробачим тоді навіть, коли біль уже стих...

Перетерпимо, знов збудуємо!

Переможемо й будемо жить!

Що страшною ціною здобудемо,

Скарбом буде на сотні століть...

Вже такими, як вчора, не будемо,

Нас змінила війна в одну мить.

Але ВІРИ й НАДІЇ не втратимо!

За нас БОГ, за нас ПРАВДА стоїть!

***

Хлопчики рідні!

Мужні солдати!

Хоробрі вкраїнці!

Себе бережіть!

Хай щезне з землі

Орда ця проклята!

А вам, соколята,

Ще жити і жить!

Ми руки підносим

В молитві до Бога.

Хай Мати вас Божа

В бою збереже!

Хай довгою буде

Життєва дорога,

Микола Угодник

Хай вас стереже!

Ви – сильні, сміливі,

Ви – гордість країни!

Ви – не просто герої,

Ви – наші сини!

Ви груди Вкраїни

Прикрили собою!

Ви ж так, як і всі,

Не хотіли війни!

Так, не хотіли!

Це справді безумство:

Посеред Європи

палають міста!

Ви сильні, сміливі,

Я знаю – ми вистоїм!

Хай вільною буде

Вкраїна свята!

Себе бережіть,

Наші мужні герої!

Женіть із землі

Озвірілу орду!

Не треба війни!

Всі хочуть спокою!

І вишню, розквітлу

В веснянім саду...

Любов Нагорна

***

НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧУ!

Немає в цілім світі людей на нас так схожих.

І двічі в одну річку нікому не ввійти.

Нас вчили йти по світу по заповідях Божих.

Казали, що так можна дістатись до мети.

Є заповідь чудова: усе і всім прощати.

Так, зможу я простити чужий і власний гріх.

Я зможу навіть очі на друга теж закрити,

Коли він мене зрадить, чи оганьбить при всіх.

Але кипить ненависть до мовчазного люду!

Невже ви зачерствіли душею на землі?

Невже ви потупіли, чи може, подуріли?

Чи ми не всі є діти єдиної землі?!

Ніколи не пробачу вам сльози я дитячі!

Ніколи не пробачу старечих щирих сліз!

Я бачила, як плачуть бувалі у невдачах!

Я бачила не море, а океани сліз!

Ніколи не пробачу розрушений Чернігів!!!

За що мою столицю розстрілювать, бомбить?!

Народ ми – войовничий, але тоді, як треба

Себе і свою землю від звірів захистить!!!

Ні, пробачать – не можна! Гріхи всім Бог пробачить!

Мабуть, у нього в небі теж ціле море сліз...

Я знаю, він – Всесильний! Я знаю, він віддячить

Тому, хто на Вкраїну, як гадина, поліз!!!

Я знаю, буде кара за смерть і за каліцтво.

За те, що у вогні вже котрий день міста.

За те, що треба їхать кудись аж світ за очі,

Бо по землі священній бидлота поповзла!

Так прокляті ви будьте, ви, зайди твердолобі!

Щоб навіть сліду вашого ніколи не знайшли!

Діди ваші і предки перевернулись в гробі,

Бо ви забули Бога, а ідола знайшли!

Кипить в душі ненависть до мовчазного люду!

Ви – зомбі! Ви – почвари! Впаде й на вас біда!

Коли нас убивали, ви зраджено мовчали!

Не буде вам прощення до Страшного суда.

А там, як Бог розсудить... Але я точно знаю:

Горітимете в пеклі, бо совість продали!

НАРОД МІЙ Є І БУДЕ! ДО БОГА ПРОМОВЛЯЮ:

ТИ ЗАХИСТИ НАРОД МІЙ, А ВОРОГІВ – СПАЛИ!!!

03.03.22

***

МИ СТАЛИ СТАРШИМИ НА БАГАТО РОКІВ...

Ми стали старшими на багато років.

Ми, як рік, проживаємо кожен день війни.

Я ніколи в житті не чула про орків,

Навіть не уявляла, що існують вони.

Ми стали старшими на багато років.

Ми стали бачити хижі і дивні сни.

Я ніколи не думала, що втрачу спокій.

Я не уявляла, що не зрадію приходу весни.

Ми стали старшими на багато років.

На десятки і сотні людських смертей.

Тепер я знаю: ненавиджу орків,

Ні їх батьків, ні навіть їхніх дітей!

Ми стали старшими на багато років,

На десятки спустошених міст і сіл.

Тепер я чую навіть власні кроки,

І щоб сказати щось, мені бракне слів.

Ми стали старшими на багато років,

Коли Чернігів в огні горів.

Тепер я знаю: я не втрачу спокій,

Поки живуть ті, хто біду нам привів!

Ми стали старшими на багато років,

Коли Маріуполь топився в крові.

Коли людей убивали орки,

А самі – до цих пір ще живі.

Ми стали старші на багато років,

Коли житло розбивав снаряд.

Коли на сотні метрів доокіл

З землею все вирівнював "Град".

Ми стали старші на багато років,

Коли зрозуміли, що все це не сон.

Коли подивившись на різні боки,

Зраділи: на концерт їх чекає Кобзон .

Ми стали старші на років багато,

Коли люди в підвалах просили води.

Та ніхто вже не міг їм її подати,

Бо ворог підступний відрізав ходи.

Ми стали старші на років багато,

Коли зрозуміли, в якій брехні,

Зомбоване ящиком, дике плем'я орків

Дияволу молиться ночі і дні.

Ми стали старші на років багато,

Зрозумівши могутність своєї країни,

Що воїни б'ються сміливо й завзято,

Що знову постануть міста із руїни!

Ми стали старші на років багато,

Бо те, що вже сталось, не відмінити.

Щось можем зробити – берімось завзято,

Щоб в очі не соромно було дивитись!

Ми старшими стали на років багато,

Та роки прожиті достойно і чесно.

Нам років багато, та мрієм крилато,

Бо наша Вкраїна жива

І дух її сильний воскреснув!!!

Любов Нагорна

#Наші_музи_не_мовчать

#Всесвітній_день_поезії

*******************************************************************************

Любов Нагорна

onStseprod96ie2batra12S83eu4g445 tmleii1tmmip104i01fm1mh 162  · 

Shared with Public

І знову, Біла кручо, добрий день!

Це місце, де душа відпочиває.

Немало чула ти і бесід, і пісень,

Але краса твоя з роками не минає!

Все так же сосни линуть стрімко в небо,

І б'є об кручу хвилями Десна.

І говорити зайвого не треба,

Бо тут незвичне місце, тут - краса!

Хоч сосен менше - змила їх вода,

Але тримаються і гілками вітають.

Чи осінь надворі, а чи весна,

Чарівності своєї не втрачають.

Це край Довженка, край казкової краси,

Спокійно тут, проблеми відлітають.

Тут велич відчувається на відстані сльози,

І спогади про юність зігрівають.

Десна пливе, як сотні літ назад,

І круча Біла дивиться у воду.

Чи квітне все, чи закружляє листопад --

Все до лиця красуні, її вроді.

До зустрічі! Чекатиму той час,

Коли я знов побачуся з тобою.

Зігріє душу знов сосновий вальс,

І буду милуватись знов Десною...

11. 09.2021

Любов Скоробагатько ( Нагорна)

+6

All reactions:

142Олена Давиденко, Ольга Голод and 140 others

*******************************************************************************

Любов Нагорна

oortsnepdS751 m221im30g0o85004bmr1t406mm705eaf3eufgN26ha 2vm  · 

Shared with Public

Я так давно не помічала осінь,

Ні синь небес, ні золото дерев,

Як вітерець по листю біга босий,

Який красивий і ошатний клен.

Як річка тихо і спокійно плине

Серед вогню багряних берегів,

І як пташина зграя в небо лине,

Туман сіда над пусткою полів.

Як в теплий край збирається лелека,

Щоб в рідний край знов весну принести.

Як губить лист, сумуючи, смерека,

Як падає каштан, щоб деревом зрости.

Як літо бабине чіпляється за клен,

Як гриб з-під моху заглядає в очі,

Коли природа розквіта, мов сон,

Коли стають все довші й довші ночі...

Життя біжить, не стишуючи хід,

А ми живемо - вперше і востаннє,

Лишаєм на землі нетлінний слід,

Із вдячністю стрічаємо світанок.

Життя складне, але воно - одне!

Не витрачайте марно і хвилину,

Коли веселе, а коли й сумне,

Та Богу дякуйте за кожну нову днину...

Любов Скоробагатько (Нагорна)

Світлина з інтернету.

All reactions:

173Олена Давиденко, Альона Труба and 171 others

******************************************************************************

Любов Нагорна

rpoostSedn9 vmh0f54ub2160gtich11gl09uo2855N 5f8t1rgee671fu2g  · 

Shared with Public

"Наснився мені чудернацький базар",

Де горе і сум продавали.

Ціни ж не було, все було задарма,

І люди у черзі стояли.

Бо ж звикли: це добре, коли без грошей.

Задарма! Отож економія буде...

Ні в кого не спала полуда з очей,

Все брали задарма, й раділи ті люди.

Ніхто не питав на товар документ.

Задарма ж! Навіщо питати?

Ніхто не замислився і на момент,

Що інструкцію теж не завадило б мати...

Придбали задарма! Що ж мають тепер?

Їх горе і сум непомітно з'їдає.

І світ в передгроззі якомусь завмер,

Бо горе і смуток довкола витають...

...А я не схотіла той брати товар,

Бо те, що задарма, - не дуже хороше!

Я радість і щастя придбала собі,

Хоча й немалі заплатила я гроші...

Ціную життя, доброту і любов,

Дарую усмішки - за так, безкоштовно.

Не хочу, щоб дні пробігали в журбі,

Хай радістю й щастям життя буде повне!

Не треба жаліти, що роки летять,

У кожному дні щось шукайте хороше.

Що людина світові може віддать,

Те не купиш ніколи за гроші!

Даруйте любов і усмішку ясну,

Не бійтесь сказать доброзичливе слово.

Ви радість даруйте! Даруйте весну!

Не бійтесь радіти життю знову й знову!

Хай сміх прожене із душі сум і страх.

Де радість панує, там суму не буде!

Хай сяє усмішка у всіх на вустах,

Щоб ми не забули: ми все-таки ЛЮДИ!

Ми самі для себе - і ліки, й швидка,

Триматись в житті - не завжди стане сили.

Людина - це човник, життя - це ріка,

А сильна людина, коли має крила!

Любов Скоробагатько(Нагорна)

15.11.21

Світлина з інтернету

Перший рядок вірша - Ліни Костенко.

All reactions:

137Альона Труба, Надія Оліфіренко and 135 others

*******************************************************************************

Любов Нагорна

tonprSsoedbu0910rf10ccft4ce2 ci86282028968t1c 8Df4f0m42lcaee  · 

Shared with Public

Вдягла зима в прозоре скло дерева,

Мов в панцирі - і трави, і кущі.

Ступає по землі сміливо й вперто,

Хоч розуміє, що не всім і до душі...

Мов скло, блищать дороги і стежини,

Остання квітка гнеться на стеблі.

Ось ще недавно був зеленим лист ожини,

А скоро засніжить по всій землі.

Похмурий ранок, сірий день і вечір,

А хочеться ще сонця, хоч ковток!

Але зима вже віжки твердо держить,

Бо все приходить має у свій строк.

Такий закон погоди і природи,

І хочеш чи не хочеш - все приймай!

Бо жити - бачить щастя і в негоді.

Нещастям і негодам прийде край!

Прокинувшись - радій, що ти живий ще!

Усмішкою день новий привітай!

Сховай на дно душі краплинки суму

І при нагоді їх не діставай!

Святкуй життя ти, як найбільше свято,

Таке, що тільки раз буває у житті!

Радій йому натхненно і завзято,

Хоч віражі трапляються й круті!

Як буде важко - труднощі не вічні!

Як буде гірко - цукру докладіть!

На серці сум - то посміхніться стрічним!

А свята хочете - то друзям маякніть!

На жаль, життя - не завжди тільки радість...

Знайдіть причини щиро порадіть.

Приходить вчасно юність, зрілість, старість,

Та свічечку життя безцінну пильно бережіть...

Любов Скоробагатько(Нагорна)

09.12.21

All reactions:

125Natali Nagorna, Олена Давиденко and 123 others

47 comments

5 shares

*******************************************************************************

Любов Нагорна

todopesSnr00vat41i8m655a78gatNe 6792972386 af912220r7o4cbmme  · 

Shared with Public

Пам'яті жертв голодомору...

Свічка горить на вікні,

Гріє залякані душі...

Роки пройшли, але пам'ять - ні,

У пам'яті жити все мусить.

Пам'ять про тих, хто невинно убитий.

Пам'ять про тих, хто в цей світ не прийшов.

Лине у небо світла молитва,

Дзвін поминальний луна знов і знов.

Дивляться очі дитячі у душу.

Боже, за що ти хоч їх покарав?

Хтось відповісти за все таки мусить.

А може, Бог плату за все вже й узяв?

Капає віск, догорає свіча.

Душі заплакані йдуть у світи.

Сум, безнадія, тривога в очах...

Злу не дай, Боже, на землю прийти!

Роки минають, хай пам'ять живе.

Лихо ніколи хай знов НЕ ПОВТОРИТЬСЯ!

Річка життя не спинилась - пливе,

Пам'ять про час той на нашій теж совісті...

...Свічка горить на вікні,

Гріє залякані душі...

Роки пройшли, але пам'ять - ні!

У пам'яті жити все мусить...

Любов Скоробагатько(Нагорна)

27.11.21

All reactions:

8Natali Nagorna, Олена Давиденко and 6 others

1 share

Like

Comment

Share

0 comments

*******************************************************************************

Любов Нагорна

trseodSopn1a5nrl05maJ2y002fcc9t0 f51l60 u50c82f79367uh38t52t  · 

Shared with Public

Я ЗАЗДРЮ ЗОРЯМ: їм байдужий страх,

Їх біди не тривожить і печалі.

Пливуть собі в незвіданих світах,

І не страшні їм хмар синіх вуалі.

А що ж з тією, що униз летить?

В ту мить встигаєм загадать бажання...

А що з зорею? Може, десь лежить...

І хтось, можливо, чув її зітхання...

А може, в серце влучила комусь,

І запалила в нім вона кохання...

Чи так, чи ні - гадати не берусь:

Під зорями - і зустрічі, й прощання...

Мільйони зір всміхаються до нас,

Блищать зеленим, жовтим, синім світом.

У зір, як і в людини, є свій час,

Світити час, і в безвість час летіти...

А якщо - правда: в кожного своя,

Своя зоря - з народження до скону?

Поки живеш - всміхається здаля,

І падає, коли йдемо "додому"...

Своїй зорі я крикну:"Ти світи!

Твоє життя й моє - одне-єдине!

А прийде час: ти швидко не лети,

Бо скільки б не жила - всього не встигну!"

НЕ ЗАЗДРЮ ЗОРЯМ!Високо вони,

Але й вони не вічні в цьому світі.

Все, що живе й існує іспокон,

Колись у безвість може відлетіти...

Хай довго світить кожному його зоря,

Зеленим, жовтим, а чи синім світом!

Хай довго посміхається здаля,

Щоб сили стало жити і радіти!

Любов Скоробагатько(Нагорна)

27.01.22

All reactions:

135You, Natali Nagorna, Олена Давиденко and 132 others

108 comments

6 shares

****************************************************************************

Любов Нагорна

Soepnordstm86bra50039lru75l12hh032lc 626e2F2u0 5t212y990u92i  · 

Shared with Public

Діалог...

Чим виміряти горе матерів,

В яких у серці запеклася рана,

Тих, що навіки втратили синів

На війнах всіх і ще в горах Афгану?

Часи минають, і нова приходить влада,

І кожен знову й знову чекає змін.

Та всякий раз у кожного своя є правда,

У кожного - своя дзвіниця і свій дзвін...

І судить кожен із своєї лиш дзвіниці,

І не бере до серця близько все чуже.

Плювать готовий в будь-яку криницю,

Мов не прийдеться з неї пить ніколи вже...

У матері ж своя є лише правда,

Й не заживе ніколи рана в серці,

Чекати вона буде сина завжди,

Хоч їй чекання вічністю озветься.

Хай прийде син, хоч в сні їй усміхнеться,

Скаже: "Пробач, що не вберіг себе

Побережи, матусю, своє серце,

Бо я поліг за сонце й небо голубе.

Хто ж як не я, коли це так потрібно?

Хто ж, як не я, ти, мамо, зрозумій!"

І плаче мати - голова давно вже срібна:

"Я розумію все, синочку мій.

Та тільки сняться ніжки-ноженята,

Що по росі малесенькі ішли.

Та тільки сняться ручки-рученята,

Що маму рідну міцно обняли.

І відчуваю, синку, я твій подих,

Як тільки залишаюся сама.

І вигляда тебе з дороги сонях,

Що посадив колись ти край вікна.

Як же мені не плакать, дорогий мій,

Так важко без тебе мені самій.

А на душі сріблиться синій іній,

А в серці, синку, буря й сніговій..."

"Моя душа спочинку теж не має,

Бо ти страждаєш, матінко моя.

Вона над хатою над нашою літає

І кличе тебе криком журавля.

Я прилечу до тебе білим птахом,

Я обніму тебе, матусенько, крильми.

Ти витри сльози і не треба плакать

Поки живеш ти - живе пам'ять між людьми.

Не треба сумувать, бо так вже, мабуть, треба,

Щоб хтось на себе першим викликав вогонь.

Ось я дивлюсь на тебе, мамо, з неба,

Зігрій мене теплом своїх долонь...

Я знаю - не затихне біль утрати,

Та пам'ятай, що я загинув не дарма.

Я так хотів, щоб ти була щаслива, мамо,

І щоб скоріш скінчилась ця війна.

Тому й ішов у бій із думкою про тебе,

Тому і не жалів, матусенько, себе,

Щоб тільки райдуги світились знову в небі,

І щоб були волошки в житі, й небо голубе!

В твоєму серці знов весна настане,

Коли з веселим клином журавлів

Я пролечу у небі над садами

І над буйним розмаєм щедрих нив...

Я прилечу до тебе білим птахом,

Я обніму тебе, матусенько, крильми!

Ти витри сльози і не треба плакать.

Поки живеш ти - живе пам'ять між людьми..."

Ми всі не вічні й лише раз на світі живемо,

І не мине нікого біль гіркий утрати...

За мир і спокій своє слово віддамо,

Щоби не плакала за сином жодна мати...

Любов Скоробагатько(Нагорна)

All reactions:

98Олена Давиденко, Татьяна Ярошок and 96 others

17 comments

5 share

*******************************************************************************

Любов Нагорна

srtSodopne3l 934hc0f0M2c0a5t23g2t1541gi75huc8ulga1h ruc699l0  · 

Shared with Public

Ми стали старшими

На багато років.

Ми як рік проживаємо

Кожен день війни.

Я ніколи в житті

Не чула про орків,

Навіть не уявляла,

Що існують вони.

Ми стали старшими

На багато років.

Ми стали бачити

Хижі і дивні сни.

Я ніколи не думала,

що втрачу спокій.

Я не уявляла, що

Не зрадію приходу весни.

Ми стали старшими

На багато років.

На десятки і сотні

Людських смертей.

Тепер я знаю:

Ненавиджу орків,

Ні їх батьків, ні навіть

Їхніх дітей!

Ми стали старшими

На багато років,

На десятки спустошених

Міст і сіл.

Тепер я чую навіть

Власні кроки,

І щоб сказати щось,

Мені бракне слів.

Ми стали старшими

На багато років,

Коли Чернігів

В огні горів.

Тепер я знаю:

Я не втрачу спокій,

Поки живуть ті,

Хто біду нам привів!

Ми стали старшими

На багато років,

Коли Маріуполь

Топився в крові.

Коли людей

Убивали орки,

А самі - до цих пір

Ще живі.

Ми стали старші

На багато років,

Коли житло

Розбивав снаряд.

Коли на сотні

Метрів доокіл

З землею все

Вирівнював "Град".

Ми стали старші

На багато років,

Коли зрозуміли,

Що все це не сон.

Коли подивившись

На різні боки,

Зраділи: на свій концерт

Їх чекає Кобзон .

Ми стали старші

На років багато,

Коли люди в підвалах

Просили води.

Та ніхто вже не міг

Їм її подати,

Бо ворог підступний

Відрізав ходи.

Ми стали старші

На років багато,

Коли зрозуміли,

В якій брехні,

Зомбоване ящиком,

Дике плем'я орків

Дияволу молиться

Ночі і дні.

Ми стали старші

На років багато,

Зрозумівши могутність

Своєї країни,

Що воїни б'ються

Сміливо й завзято,

Що знову постануть

Міста із руїни!

Ми стали старші

На років багато,

Бо те, що вже сталось,

Не відмінити.

Щось можем зробити -

Берімось завзято,

Щоб в очі не соромно

Було дивитись!

Ми старшими стали

На років багато,

Та роки прожиті

Достойно і чесно.

Нам років багато,

Та мрієм крилато,

Бо наша Вкраїна жива

І дух її сильний воскреснув!!!

Любов Скоробагатько (Нагорна)

All reactions:

115Олена Давиденко, Татьяна Ярошок and 113 others

*******************************************************************************

Любов Нагорна

Snsptoordea1tcc0hr8h 0c55hi1M92a722l7f72942u177ha00a929tl55   · 

Shared with Friends

Active

Любов Нагорна

Snsptoordea1tcc0hr8h 0c55hi1M92a722l7f72342u177ha00a929tl55   · 

Shared with Public

НІКОЛИ НЕ ПРОБАЧУ!

Немає в цілім світі

Людей на нас так схожих.

І двічі в одну річку

Нікому не ввійти.

Нас вчили йти по світу

По заповідях Божих.

Казали, що так можна

Добратись до мети.

Є заповідь чудова:

Усе і всім прощати.

Так, зможу я простити

Чужий і власний гріх.

Я зможу навіть очі

На друга теж закрити,

Коли він мене зрадить,

Чи оганьбить при всіх.

Але кипить ненависть

До мовчазного люду!

Невже ви зачерствіли

Душею на землі?

Невже ви потупіли,

Чи може, подуріли?

Чи ми не всі є діти

Єдиної землі?!

Ніколи не пробачу

Вам сльози я дитячі!

Ніколи не пробачу

Старечих щирих сліз!

Я бачила, як плачуть

Бувалі у невдачах!

Я бачила не море,

А океани сліз!

Ніколи не пробачу

Розрушений Чернігів!!!

За що мою столицю

Розстрілювать, бомбить?!

Народ ми - войовничий,

Але тоді, як треба

Себе і свою землю

Від звірів захистить!!!

Ні, пробачать - не можна!

Гріхи нам Бог пробачить!

Мабуть, у нього в небі

Теж ціле море сліз...

Я знаю, він - Всесильний!

Я знаю, він віддячить

Тому, хто на Вкраїну,

Як гадина поліз!!!

Я знаю, буде кара

За смерть і за каліцтво.

За те, що у вогні вже

Котрий день міста.

За те, що треба їхать

Кудись аж світ за очі,

Бо по землі священній

Бидлота поповзла!

Так прокляті ви будьте,

Ви, зайди твердолобі!

Щоб навіть сліду вашого

Ніколи не знайшли!

Діди ваші і предки

Перевернулись в гробі,

Бо ви забули Бога,

А ідола знайшли!

Кипить в душі ненависть

До мовчазного люду!

Ви - зомбі! Ви - почвари!

Впаде й на вас біда!

Коли нас убивали,

Ви зраджено мовчали!

Не буде вам прощення

До Страшного суда

А там, як Бог розсудить...

Але я точно знаю:

Горітимете в пеклі,

Бо совість продали!

НАРОД МІЙ Є І БУДЕ!

ДО БОГА ПРОМОВЛЯЮ:

ТИ ЗАХИСТИ НАРОД МІЙ,

А ВОРОГІВ - СПАЛИ!!!

Любов Скоробагатько (Нагорна)

03.03.22

All reactions:

5Олена Давиденко, Яна Холодна and 3 others

*******************************************************************************

Любов Нагорна

otdrnepsSolg4hau31u 2h9f11702t3h 74ta30M422lc4cgh049lg32gmrf  · 

Shared with Public

ЗАКРИЙТЕ НЕБО!!!

Закрийте небо!

Просить вас земля.

Закрийте небо!

Просять малі діти.

Закрийте небо!

Клич летить здаля.

Закрийте небо,

Щоб світанки ще зустріти.

Закрийте небо!

В матері сльоза.

Закрийте небо!

Просить сивий батько.

Закрийте небо!

Що б хто не казав,

Єдиний вихід:

Нам закрийте небо!

Закрийте небо!

Досить вже смертей!

Закрийте небо!

Стогне ліс і поле.

Закрийте небо!

Заради всіх дітей,

Що жити мусять!

Ну закрийте ж небо!!!

Закрийте небо!

Просто це для вас.

Закрийте небо!

Швидше зло скінчиться.

Закрийте небо!

Не втрачайте час!

Щоб діти вбиті вам не снились,

Ну закрийте небо!

Закрийте небо!

Весь народ кричить.

Закрийте небо!

Вся в сльозах дитина.

Закрийте небо!

Стогін ввись летить.

Щоб пізно не було,

Закрийте небо!

А якщо ні, то -

Боже, захисти!!!

Всесильний ти!

Закрий над нами небо!

Щоб смерть, яку

Направили кати,

Назад летіла,

В тих катів!

Так треба!!!

ЗАКРИЙТЕ НЕБО!

НЕ ПРОШУ -- МОЛЮ!

Молю від імені я

Тисяч і мільйонів!

ЗАКРИЙТЕ НЕБО

РАДИ ТИХ, ХТО ВПАВ!

СКЛАДАЄМО В МОЛИТВІ

МИ ДОЛОНІ...

Любов Скоробагатько(Нагорна)

09.03.22

All reactions:

109Natali Nagorna, Олена Давиденко and 107 others

*******************************************************************************

Любов Нагорна

otsdonrepS1h2635l5gicch0919thc46272h1ha30rac727t354  M2a30mf  · 

Shared with Friends

Active

Любов Нагорна

otsdonrepS1a2635l2giuc50919thc46072h1hb30ra27y t354rFe2a 2mf  · 

Shared with Friends

Хлопчики рідні!

Мужні солдати!

Хоробрі вкраїнці!

Себе бережіть!

Хай щезне з землі

Орда ця проклята!

А вам, соколята,

Ще жити і жить!

Ми руки підносим

В молитві до Бога.

Хай Мати вас Божа

В бою збереже!

Хай довгою буде

Життєва дорога,

Микола Угодник

Хай вас стереже!

Ви - сильні, сміливі,

Ви - гордість країни!

Ви - не просто герої,

Ви - наші сини!

Ви груди Вкраїни

Прикрили собою!

Ви ж так, як і всі,

Не хотіли війни!

Так, не хотіли!

Це справді безумство:

Посеред Європи

палають міста!

Ви сильні, сміливі,

Я знаю - ми вистоїм!

Хай вільною буде

Вкраїна свята!

Себе бережіть,

Наші мужні герої!

Женіть із землі

Озвірілу орду!

Не треба війни!

Всі хочуть спокою!

І вишню, розквітлу

В веснянім саду...

Любов Нагорна

25.02.22

*****************************************************************************

Любов Нагорна

npoodeSrst6m86fc83g6ayi705a8c4 23iM1l85i01 2hlm29c011a8368i2  · 

Shared with Friends

Я не знаю, хто винний, хто правий,

І чи маю я право судить.

Цю війну розпочав звір лукавий,

Що у бункері досі сидить.

Я не знаю, хто винний, хто правий,

Й за які нам гріхи ця біда?

Розруха й смерть тепер в моїй державі,

Бо по землі повзе дика орда.

Я не знаю, хто винний, хто правий,

Що землі моїй рани болять.

Та боронять Вкраїну воїни браві.

А на голови орків прокляття летять.

Зате добре я знаю вину запроданців,

Що на землю мою привели цю орду.

Боже! Змилуйсь над нами і зглянься!

Відведи від Вкраїни цю кляту біду!

Добре знаю, що вбитих вже не воскресити.

І скалічені душі не залікувать.

Але як же спокійно нам можна жити,

Коли знову ракети летять і летять?

Ну хто скаже, за що нам оце потрясіння!

Ми ж не думали зроду ні з ким воювать!

Хто ж насіяв оте смертоносне насіння,

Що прийшло тепер землю мою гвалтувать?

Чим дитя завинило, що ще й не ходило?

А чим хлопчик, що досі від страху німий?

А чим дівчина юна сволот розгнівила?

Щоб все вимовить вголос, не вистачить слів...

Скільки бід без вини, до одчаю!

Скільки горя і сліз на рідній землі!

Хочу все розказати, та мову втрачаю,

І десь губляться думки великі й малі...

"Азовсталь", Маріуполь,

Ірпінь, Бородянка...

І Чернігову рани болять і печуть.

Скільки ж нас не зустріне світанків?

Скільком з нас солов'я не почуть?

Не вкладаються в мозок ідеї звірині.

Гнів в душі розриває її на шматки.

Зрозуміти не зможе людина,

Як могли до такого сволоти дійти?

У дітей ви забрали дитинство.

Тиха старість в тривозі тремтить.

Хто дозволив чинити вам звірство?

Так, були ж ви ордою багато століть!

Знаю, прийде той час, коли знов посміхнемось.

Може, пісню затягнем, звичайно, сумну...

Ми вкраїнці і ворогу ми не здаємось,

Хоч забули ми спокій і не стріли весну...

Перемога покаже, хто винний, хто правий.

Хочу, кара настигла щоб недругів всіх!

Ми збудуємо нову, щасливу державу,

Не забудем Героїв і подвигів їх!

Треба знати, хто винний, хто правий,

Бо страшною ціною дається нам мир!

Гине цвіт, гине гордість моєї держави,

Хижі пазурі горя випустив звір.

Щезни, згинь, пропади ж ти, маро!

Щоб ні сліду, ні звуку, ні місця!

Хай посіється в землю і щастя, й добро!

Хай сміється дитя у вербовій колисці!

Щоб ні суму, ні сліз, ні біди

Більше люди у світі не знали!

Щоб пощез навіть слід від орди.

І щоб люди щасливими стали!

Буде так! Прийде скоро той час!

Зітхнемо ми на повнії груди!

І ніяка вже сила не здужає нас!

УКРАЇНА МОЯ БУЛА ЗАВЖДИ І БУДЕ!

Любов Скоробагатько(Нагорна)

25.05.22

All reactions:

111Татьяна Ярошок, Альона Труба and 109 others

******************************************************************************

Любов Нагорна

pesootndSr81650mall70fl2i25pg1lu0hgmfA4h09h7t ru9ala72gf3c 4  · 

Добрий знак: прилетіли лелеки!

Та здається, немов припізнились...

Як завжди, повертались здалека

І на зболену землю дивились.

Не могли упізнать батьківщину.

Щось не так! Може, ми заблудились?

Тут пожарища, хижі руїни,

Зойки, вибухи... Де приземлитись?

Рідний край їм свій знак посилає:

Так, це я, але ворог прийшов.

Може, там і гнізда вже немає..

На землі хижий слід підошов...

Та лелека не вірить: це правда?

Хто ж той ворог? Прийшов звідкіля?

Ми ж його не чекали нізвідки,

Бо в нас мирна й щаслива земля!

Ми ж ніколи не думали навіть,

Щоб образити словом когось!

Хто ж посмів мою землю образить?

Що ж це їй пережить довелось?

Ось лелека над полем злітає,

Що поранене танком ще спить.

І верба його щиро вітає,

Та верба, що століття стоїть.

Скажи ж мені, вербо, звідкіль теє лихо?

Хто хижу орду на Вкраїну привів?

Верба опустила гілля своє стиха:

Повір, що ніхто цього зла не хотів!

Я бачила: гнали людей у неволю,

Але я тоді ще малою була.

Століття стою я ось тут, серед поля.

Я прихисток спраглим не раз вже дала.

Та горя такого за вік свій не знала!

То ж були чужинці, а ці ж нам брати!

Ні! Братом назвати повік не дозволю,

Хто зброю підняв на вкраїнські хати!

Лелеченьку білий,несила збагнути,

Що виродки кляті біду принесли!

Та стільки проклять довелось їм почути!

Їх пекло не прийме, їх всі прокляли!

А ти знов гніздися на рідній Вкраїні,

Висиджуй пташат і в світи знов лети!

Ми - сильні! Тепер ми - єдина родина!

А силу вже втратили люті кати!

Їм прощень не буде: ні дітям, ні внукам!

Хай будуть ізгоєм на тисячі літ!

Хто руку на брата підняти дозволив,

Тому не відмити позорний цей слід!

Лелека в гніздо своє тихо причалив,

Там тихо й спокійно, немов у раю.

Земля умивається слізьми й печаллю.

Лелека ж гніздиться у ріднім краю.

Добрий знак: прилетіли лелеки,

Вже в тисячний раз - до свойого гнізда.

Летіли додому, летіли здалека,

На землю батьків, де засіла біда...

Лелеченьку білий, покинь сумувати,

Ми сильні, бо наша свята ця земля!

Нікому ніколи її не здолати!

Цю землю покине вже скоро орда!

Під лелечим крилом заколоситься поле,

І барвиста веселка в лугах забринить.

Добрий знак: прилетіли лелеки!

По законах природи і сивих століть!

Скоро знову зітхнем ми на повнії груди,

Скоро ворога виженем геть за межу!

Тільки б знали ціну своїй волі всі люди!

Й не несли за собою образ багажу...

Гей, лелеченьку білий! Гніздися, не бійся!

Твої діти літатимуть в вільнім краю!

Щастя й радість, на землю вернися!

Не прошу! Не благаю! МОЛЮ!!!

Любов Скоробагатько( Нагорна)

03.04.22

s

6 comments

Любов Нагорна

sSordontep3a22th4h0i2m eb50 23rhu4i7g0tO9uf3c44g5h2fh23mof17  · 

Shared with Public

Не писалось, збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

Що це? Дійсність? Чи бал сатани?

Не вкладається в голову й досі!

Зовні - люди ... А сутність - збагни?

Зомбі, виродки, тварі безмозкі!

Кожен день прилітають ракети,

Забирають чийсь дім чи життя...

Боже! Бачиш? Скажи мені - де ти,

Коли гине у світ не прийшовши дитя?!

Що й кому завинила бабуся,

У якої вже знищений дім?

Уявити я навіть боюся,

Що бажає тим зайдам усім...

Що бажає їм мати, що втратила сина,

Що бажає їм батько, що вмить посивів...

А що каже вдовиця - ще юна дружина,

Чоловік у якої в бою вже поліг...

Горя й втрати не зможем забути,

Душі вбитих кричать нам з небес.

Буде кара катам по заслузі,

Дух свободи в країні воскрес!

Впаде на них людська і Божа кара,

І не сховаються від неї вже ніде!

Народ мій є! Вони ж - пуста примара,

Від них і слід вже скоро пропаде!

Не буде їм спокою навіть в пеклі,

Їх не захоче взять й сира земля.

Прохати вони будуть в Бога смерті,

І матір проклинать, що їм життя дала.

Я не прошу вже навіть схаменутись,

Це не до них - в них голови пусті!

Це ж треба було так в житті "звихнутись",

Щоб не побачить істини святі...

А ми воскреснем з попелу, як фенікс.

Ми не забудемо тих, хто там , в раю.

Героєві крізь сльози посміхнемось,

Що землю захистив рідну свою.

Я знаю - буде вільною Вкраїна

Від зайд, недобитків, манкуртів і заброд!

Повстане з попелу, відродиться з руїни

Мій сильний, вільний і нескорений народ!

...Не писалось... Збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

20.10.22

Любов Скоробагатько( Нагорна)

Світлини з інтернету.

All reactions:

138Natali Nagorna, Олена Давиденко and 136 others

 ***************************************************************************

До Дня української писемності й мови...

Рубали, різали, кляли,

Топтали в землю мою мову.

Але здолати не змогли,

Бо піднімалась знову й знову!

Бо рідна мова - синь небес,

Пшениці і жита жовтий колос,

Це шум і плeскіт рідних плес,

Це жайворонка в полі голос.

Це спів весняний солов'я,

Тому ж бо й мова - солов'їна.

Це гук століть, матусі спів,

Це сила й воля України!

Живе і житиме вона

У вірші, в пісні, в колисковій.

Ніяка сила мову не здола,

Бо постає вона в ясній обнові.

Читайте, вчіться, пізнавайте світ,

Світ мови української безмежний!

Бо кожне слово в ній - зорі політ,

Це голос предків, рідний і бентежний!

Любов Скоробагатько (Нагорна)

09.11.22

Світлини з інтернету

All reactions:

102Natali Nagorna, Олена Давиденко and 100 others

*******************************************************************************

За законами фізики чи математики?

За законами Всесвіту чи сатани?

Долі вершить старий маразматик,

І ніхто не в змозі його зупинить...

Він вмивається кров'ю, впивається дикістю,

Безголів'ям і тупістю страшної орди,

Що на світ весь прославилась підлістю,

Не принісши нічого ж бо, окрім біди.

Не спиняється і не кається,

Видно, душу продав сатані.

Підкріпити орду ще старається,

Й знову кидає тисячі в м'ясорубку війни.

А ті тисячі - наче покручі,

П'яні бездарі йдуть вперед.

Душі гублять вони "за отєчество",

Й самі вірять у той власний "бред".

П'яні курки, що звуться їх матері,

Проводжають з усмішкою чад.

Я дивуюся - чи вже світ здурів?-

Не чекають дітей вже назад...

А чекають вони білу "Ладушку"

Та гнилий продуктовий набір.

У них тупості - навіть в надлишку,

Затуманив їм розум страшний отой звір.

А звір кидає в пекло знов тисячі,

Щоб гординю свою вдовольнить.

Бо такого "добра" ще там вистачить,

На століття, на кілька століть.

Але ні! Захлинеться він чорною кров'ю!

А ми вийдемо гордо з страшної війни!

Бо живемо ми вірою й мовою,

З нами - Бог, з ними - тінь сатани!

Ми воскресли давно, не зламати нас!

Здохне ворог, загине в полоні пітьми!

Дух свободи і волі ще в душах не згас,

Ми своєї країни і доньки, й сини!

Згинуть покручі, кануть тисячі!

Розпадеться імперія зла!

Нас не вбить - силу предків покличемо,

Україна моя сотні літ вже була!

Буде жити в віках пам'ять страчених,

Не забути ніколи нам подвигів їх.

Але ворогу ми сотні літ не пробачимо.

Не пробачим тоді навіть, коли біль уже стих...

Перетерпимо, знов збудуємо!

Переможемо й будемо жить!

Що страшною ціною здобудемо,

Скарбом буде на сотні століть...

Вже такими, як вчора, не будемо,

Нас змінила війна в одну мить.

Але ВІРИ й НАДІЇ не втратимо!

За нас БОГ, за нас ПРАВДА стоїть!

Любов Скоробагатько ( Нагорна)

Світлини з інтернету.

************************************************************************************

Як хочеться весни, без зброї і без танків,

Щоб бігти по траві, збиваючи росу.

Так хочеться спокою і сонячних світанків,

Забути про нещастя і бачити красу.

Як хочеться весни, без зброї і тривоги,

Щоб спокій на душі був кожен день і час,

Щоб чистими були і мрії, і дороги,

І промінь щоб надії ніколи не погас.

Як хочеться весни, без зброї і без болю,

Щоб дочекались мами із бою всіх синів,

Щоб віра і надія закрили всіх собою,

Щоб мамин щирий погляд не гаснув, а яснів.

Як хочеться весни, без зброї і ракети.

Хай звідки прилетіли, туди хай і летять!

В серця нехай влучають любові й мрій комети,

Життя нехай вирує, щоб знову все почать!

Як хочеться весни, без зброї і нещастя,

Хоч тих, хто вже не з нами, не зможем повернуть.

Стоять вже їхні душі до Божого причастя,

Ніхто уже спокійним не зможе більше буть...

Душа у кого чиста, той буде пам'ятати,

Хто мир і перемогу сплатив своїм життям,

Хто йшов у бій за правду, не знаючи про втому,

Молись за них щоденно, на все життя затям!

Тримай у серці пам'ять про кожного солдата,

Завдячуючи кожному ти бачиш білий світ.

Чийсь син, чийсь чоловік, чийсь тато...

У кожного душа здійснила свій політ...

І буде знов весна, без зброї і без танків,

Без болю, без тривог і без ракет!

І буде Мир і росяні світанки!

Із нашої землі потвори підуть геть!

Весна щороку буде, ніщо в житті не вічне,

Лиш пам'яті сторінки - нетлінні, так і знай.

Здається, все звичайне, а часом і незвичне,

Все пройде, все минеться...

На сльози не зважай...

01.03.23

Любов Скоробагатько ( Нагорна)

************************************************************************************

Росіяни! Пора прокидатись!

Ви давно вже в гіпнозі спите!

Як же можна братів відцуратись?

Ви в брехні вже давно живете!

Срач у головах, срач у думках.

Поклоняєтеся ідолу сліпо.

Прийде в голови ваші теж страх,

Не встигнете ви й оглядітись.

Якщо вірите психу на слово,

То скажіть мені, хто ж тоді ви?

Як ягнят вас женуть примусово

В темні пута чужої хвальби.

У вас мізки, чи що вам Бог дав!

Чи існують для вас святині?

Вам би П...н у рота насрав,

А ви б думали, що то варення.

Та іще б сперечались: яке?

Абрикосове? Може Вишневе? Хто знає?

Отже, кожен із вас - щось "такоє":

Як вода у болоті - наче чиста, а дуже воняє.

Скоро, скоро завиєте ви!

Може, будете нас проклинати.

Та впадуть ті прокльони на голови вам,

Бо не вмієте світ шанувати!

МИ НЕ ХОЧЕМ НІ З КИМ ВОЮВАТЬ!

То у чому ж тоді ми винні?

Що не стали спокійно чекать,

Поки все перериють свині?

Ні, не свині, а хижі хорти,

Що накинулись раптом на здобич.

Але зась!Не дійти вам мети!

Весь час смерть з вами ходить поруч!

Це не ми нападали на вас!

Це вам, дурням, чогось захотілось!

Але скоро настане той час,

Що ми скажем: "Нарешті! Здійснилось!"

Але чесно, мені вас і жаль,

Чисто так, по-материнськи.

Ви не взнаєте, де і лежать

Ті сини, що були тут у війську.

А для матері - це найстрашніше!

Це ж вона берегла, сповивала,

І нема за дитину миліше,

Не така б його доля чекала...

Якби ви від біди вберегли,

Тих дітей, що для путлера - м'ясо.

Ви б ще довго і чесно жили

Під опікою сина на старість.

Наші гинуть на рідній землі,

Бо для них вона - друга мати!

Забирайте скоріше своїх,

Поки можна ще їх врятувати...

Росіяни! Прокиньтесь від сну!

МИ УЖЕ НЕ БРАТИ! ЦЕ ЗАНАДТО!

ЦЕ НЕ МИ ПОЧАЛИ ЦЮ ВІЙНУ!

Тож почути вам нас просто варто!

УКРАЇНА ПОВСТАНЕ З ВОГНЮ!

Вам же в пеклі горіти й горіти!

Вірю: скоро настане той час,

КОЛИ ВСІ ЗНОВУ БУДУТЬ РАДІТИ!

Любов Скоробагатько (Нагорна)

02.03.22

All reactions:

8Татьяна Шкурко, Інна Скоробогатько and 6 others

Любов Нагорна

sSordontep3a22th4h0i2m eb50 23rhu4i7g0tO9uf3c44g5h2fh23mof17  · 

Shared with Public

Не писалось, збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

Що це? Дійсність? Чи бал сатани?

Не вкладається в голову й досі!

Зовні - люди ... А сутність - збагни?

Зомбі, виродки, тварі безмозкі!

Кожен день прилітають ракети,

Забирають чийсь дім чи життя...

Боже! Бачиш? Скажи мені - де ти,

Коли гине у світ не прийшовши дитя?!

Що й кому завинила бабуся,

У якої вже знищений дім?

Уявити я навіть боюся,

Що бажає тим зайдам усім...

Що бажає їм мати, що втратила сина,

Що бажає їм батько, що вмить посивів...

А що каже вдовиця - ще юна дружина,

Чоловік у якої в бою вже поліг...

Горя й втрати не зможем забути,

Душі вбитих кричать нам з небес.

Буде кара катам по заслузі,

Дух свободи в країні воскрес!

Впаде на них людська і Божа кара,

І не сховаються від неї вже ніде!

Народ мій є! Вони ж - пуста примара,

Від них і слід вже скоро пропаде!

Не буде їм спокою навіть в пеклі,

Їх не захоче взять й сира земля.

Прохати вони будуть в Бога смерті,

І матір проклинать, що їм життя дала.

Я не прошу вже навіть схаменутись,

Це не до них - в них голови пусті!

Це ж треба було так в житті "звихнутись",

Щоб не побачить істини святі...

А ми воскреснем з попелу, як фенікс.

Ми не забудемо тих, хто там , в раю.

Героєві крізь сльози посміхнемось,

Що землю захистив рідну свою.

Я знаю - буде вільною Вкраїна

Від зайд, недобитків, манкуртів і заброд!

Повстане з попелу, відродиться з руїни

Мій сильний, вільний і нескорений народ!

...Не писалось... Збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

20.10.22

Любов Скоробагатько( Нагорна)

Світлини з інтернету.

All reactions:

138Natali Nagorna, Олена Давиденко and 136 others

  

Любов Нагорна

sSordontep3a22th4h0i2m eb50 23rhu4i7g0tO9uf3c44g5h2fh23mof17  · 

Shared with Public

Не писалось, збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

Що це? Дійсність? Чи бал сатани?

Не вкладається в голову й досі!

Зовні - люди ... А сутність - збагни?

Зомбі, виродки, тварі безмозкі!

Кожен день прилітають ракети,

Забирають чийсь дім чи життя...

Боже! Бачиш? Скажи мені - де ти,

Коли гине у світ не прийшовши дитя?!

Що й кому завинила бабуся,

У якої вже знищений дім?

Уявити я навіть боюся,

Що бажає тим зайдам усім...

Що бажає їм мати, що втратила сина,

Що бажає їм батько, що вмить посивів...

А що каже вдовиця - ще юна дружина,

Чоловік у якої в бою вже поліг...

Горя й втрати не зможем забути,

Душі вбитих кричать нам з небес.

Буде кара катам по заслузі,

Дух свободи в країні воскрес!

Впаде на них людська і Божа кара,

І не сховаються від неї вже ніде!

Народ мій є! Вони ж - пуста примара,

Від них і слід вже скоро пропаде!

Не буде їм спокою навіть в пеклі,

Їх не захоче взять й сира земля.

Прохати вони будуть в Бога смерті,

І матір проклинать, що їм життя дала.

Я не прошу вже навіть схаменутись,

Це не до них - в них голови пусті!

Це ж треба було так в житті "звихнутись",

Щоб не побачить істини святі...

А ми воскреснем з попелу, як фенікс.

Ми не забудемо тих, хто там , в раю.

Героєві крізь сльози посміхнемось,

Що землю захистив рідну свою.

Я знаю - буде вільною Вкраїна

Від зайд, недобитків, манкуртів і заброд!

Повстане з попелу, відродиться з руїни

Мій сильний, вільний і нескорений народ!

...Не писалось... Збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

20.10.22

Любов Скоробагатько( Нагорна)

Світлини з інтернету.

All reactions:

138Natali Nagorna, Олена Давиденко and 136 others

  

5.    

Любов Нагорна

sSordontep3a22th4h0i2m eb50 23rhu4i7g0tO9uf3c44g5h2fh23mof17  · 

Shared with Public

Не писалось, збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

Що це? Дійсність? Чи бал сатани?

Не вкладається в голову й досі!

Зовні - люди ... А сутність - збагни?

Зомбі, виродки, тварі безмозкі!

Кожен день прилітають ракети,

Забирають чийсь дім чи життя...

Боже! Бачиш? Скажи мені - де ти,

Коли гине у світ не прийшовши дитя?!

Що й кому завинила бабуся,

У якої вже знищений дім?

Уявити я навіть боюся,

Що бажає тим зайдам усім...

Що бажає їм мати, що втратила сина,

Що бажає їм батько, що вмить посивів...

А що каже вдовиця - ще юна дружина,

Чоловік у якої в бою вже поліг...

Горя й втрати не зможем забути,

Душі вбитих кричать нам з небес.

Буде кара катам по заслузі,

Дух свободи в країні воскрес!

Впаде на них людська і Божа кара,

І не сховаються від неї вже ніде!

Народ мій є! Вони ж - пуста примара,

Від них і слід вже скоро пропаде!

Не буде їм спокою навіть в пеклі,

Їх не захоче взять й сира земля.

Прохати вони будуть в Бога смерті,

І матір проклинать, що їм життя дала.

Я не прошу вже навіть схаменутись,

Це не до них - в них голови пусті!

Це ж треба було так в житті "звихнутись",

Щоб не побачить істини святі...

А ми воскреснем з попелу, як фенікс.

Ми не забудемо тих, хто там , в раю.

Героєві крізь сльози посміхнемось,

Що землю захистив рідну свою.

Я знаю - буде вільною Вкраїна

Від зайд, недобитків, манкуртів і заброд!

Повстане з попелу, відродиться з руїни

Мій сильний, вільний і нескорений народ!

...Не писалось... Збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

20.10.22

Любов Скоробагатько( Нагорна)

Світлини з інтернету.

All reactions:

138Natali Nagorna, Олена Давиденко and 136 others

5.    

Любов Нагорна

sSordontep3a22th4h0i2m eb50 23rhu4i7g0tO9uf3c44g5h2fh23mof17  · 

Shared with Public

Не писалось, збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

Що це? Дійсність? Чи бал сатани?

Не вкладається в голову й досі!

Зовні - люди ... А сутність - збагни?

Зомбі, виродки, тварі безмозкі!

Кожен день прилітають ракети,

Забирають чийсь дім чи життя...

Боже! Бачиш? Скажи мені - де ти,

Коли гине у світ не прийшовши дитя?!

Що й кому завинила бабуся,

У якої вже знищений дім?

Уявити я навіть боюся,

Що бажає тим зайдам усім...

Що бажає їм мати, що втратила сина,

Що бажає їм батько, що вмить посивів...

А що каже вдовиця - ще юна дружина,

Чоловік у якої в бою вже поліг...

Горя й втрати не зможем забути,

Душі вбитих кричать нам з небес.

Буде кара катам по заслузі,

Дух свободи в країні воскрес!

Впаде на них людська і Божа кара,

І не сховаються від неї вже ніде!

Народ мій є! Вони ж - пуста примара,

Від них і слід вже скоро пропаде!

Не буде їм спокою навіть в пеклі,

Їх не захоче взять й сира земля.

Прохати вони будуть в Бога смерті,

І матір проклинать, що їм життя дала.

Я не прошу вже навіть схаменутись,

Це не до них - в них голови пусті!

Це ж треба було так в житті "звихнутись",

Щоб не побачить істини святі...

А ми воскреснем з попелу, як фенікс.

Ми не забудемо тих, хто там , в раю.

Героєві крізь сльози посміхнемось,

Що землю захистив рідну свою.

Я знаю - буде вільною Вкраїна

Від зайд, недобитків, манкуртів і заброд!

Повстане з попелу, відродиться з руїни

Мій сильний, вільний і нескорений народ!

...Не писалось... Збиралась з думками...

У страшному потоці трагедій і драм

Важко виразить дійсність словами,

І душа розривається "в хлам"...

20.10.22

Любов Скоробагатько( Нагорна)

Світлини з інтернету.

All reactions:

138Natali Nagorna, Олена Давиденко and 136 others